Донецьк без води. Що Росія робитиме далі зі зневодненим окупованим Донбасом?

Росію більше не цікавить Донецьк – хай з водою, хай без – агресор робить акцент на логістичний ланцюг міст, на які спирається фронт, каже Донбас Реалії (проєкту Радіо Свобода) журналіст, а в минулому донецький лікар Дмитро Дурнєв у стрімі на TikTok для окупованих територій. «Донецьк – це вже «таке собі» місто» з погляду окупантів, каже він; не виключено, що населення через жахливу санітарну обстановку навіть евакуюватимуть, припускає він.

Цього тижня до господаря Кремля Володимира Путіна попрямував ватажок окупаційної адміністрації Донецька Денис Пушилін. Він знову говорив про нібито вину України у зневодненні регіону і скаржився на пориви мереж. Чи означає це, що голова Кремля проявив інтерес до відсутності води у Донецьку? Адже навіть діти у відеороликах просити «дядю Вову» про воду, а російські політики закликали на допомогу Кавказ і Байкал.

Чи існує ймовірність, що Росія таки почне «витягувати» окуповану частину Донеччини із водної кризи? Як виживають жителі мегаполіса в цих умовах? Про це говоримо з Дмитром Дурнєвим.

Зараз воду в окупованому Донецьку за графіком мають подавати раз на три дні по декілька годин, а до верхніх поверхів вона не доходить ще з 2022 року. Люди збирають воду, де тільки можна: у калюжах, з неба, джерел. Окупанти не підвозять її достатньо, а через обмеження роздрібних цін зникає навіть питна вода у пляшках. Першопричиною цього є те, що після початку великого вторгенння війська РФ зруйнували головну гідротехнічну споруду, що понвд пів століття живила регіон, – канал Сіверський Донець-Донбас. Детальніше про те, як Росія призвела до майже повного зневоднення регіону, читайте тут.

– Одна справа написати на папері, що вода буде раз на три дні, а інша справа – її реально подати. Чи доходить ця вода вище 2-го поверху? За інформацією Донбас Реалії – ні, не доходить. Люди спускаються, врізки роблять у підвалах, набирають собі воду, або до сусідів на перший-другий поверх ходять.

– Добігає ця вода тільки в центр міста, в окремі райони, усі інші просто в шоці. Немає ніяких графіків. Я розмовляю з друзями у Макіївці в приватному секторі, які раніше повкопували собі в городи діжки по 200 літрів – і коли тільки подавали воду, вона заливалась одразу у ці діжки, вони, можна сказати, на цих діжках потихеньку і сиділи. Зараз у них тижнями не буває води. Зараз катастрофічна ситуація. Ці діжки у них заповнюються іржавою водою. Діжки просто на очах роз'їдаються. Вода така ж – іржава – надходить у ванну.

Розумієте, у людей змінився весь графік життя, ми їх як слід і не розуміємо. Я от зараз розмовляю з людьми, скажімо так, зі старих Донецьких династій, з квартирами в центрі міста, і чую, як у них весь графік життя залежний від того, що двічі на тиждень протягом трьох годин потрібно відмінити усі лекції, зустрічі – і у цей момент опинитися вдома, щоб встигнути випрати речі, помитись, сходити в туалет нарешті з унітазом, який працює, набрати води. Хоча би 2-3 рази аби прокрутилась пральна машина. Все їх життя підпорядковане потраплянню саме в цей графік та очікуванню, що цей графік виконається.

Жінка, вчителька, яка мешкає на 9-му поверсі, спілкуюсь зі мною, буває каже: от у мене хороші умови, працює ліфт. Завтра дадуть воду – і вона зможе спуститись на перший поверх з баклажками, понабирати баклажки, ліфтом повозить їх нагору, потім зможе помити голову і після цього вона вийде на відеозв'язок. Тому що з немитою головою до школи вона може ходити, а розмову вести не може (сміється – ред.)

Донеччани збирають дощову воду

Це жахливо, це зміни раніше крутезного нашого міста, міста мільйону троянд – у якусь клоаку, де люди себе і сприймають так, ніби вони живуть у клоаці.

– Лідер Росії Путін прийняв у Кремлі ватажка угруповання «ДНР» Пушиліна і обговорив з ним катастрофічну ситуацію з водою. Пушилін сказав, що в цьому нібито винна Україна, яка не ремонтувала мережу водопроводів із 90-х років. Сказав, що через такий графік подачі велика втрата води іде, розповідав, що по 100 поривів на день ліквідовують.

– Мені здається, рівень ставлення Росії до регіону повною мірою виразився у тому, що його обличчям зробили дрібного шахрая із «МММ-сітки» Дениса Пушиліна. До його слів можна ставитися, як до пустої балаканини.

Це класичний випадок, коли вони просто брешуть в обличчя людям.

Росія у квітні 2022 року підірвала дамбу на Оскільському водосховищі.

Росія в перших числах лютого 2022 року атакувала Торецьк і під Шумами поклала усі лінії електропередач.

Тобто ще не був зруйнований канал (Сіверський Донець-Донбас – ред.), але вже були знеживлені системи так званих підйомів. Там було 9 підйомів, де насоси качали цю воду догори по градієнту. І ось тоді були знищені заживлені електроенергією насосні станції між Горлівкою, Бахмутом і Торецьком, у цьому трикутнику.

До того ж, Росія не перший рік воює, використовуючи як лінію оборони канал Сіверський Донець-Донбас, його русла. Як бетонне русло, так і є там русла під Горлівкою, де немає бетонних перекриттів.

Під Часовим Яром є русло, у яке закладені труби.

Цей бетон – 4 сантиметри завтовшки. Тобто як фортифікаційна споруда уся ця бетонна конструкція абсолютно безпомічна. За три роки боїв цього каналу фактично вже немає.

До того ж, ми не можемо сказати загалом, що відбулося із Донецькою фільтрувальною станцією(розташована під Авдіївкою, неодноразово руйнувалась російськими обстрілами у попередню фазу війни 2014-2022 років – ред.). Саме повз неї штурмували Авдіївку два роки.

Тобто, розумієте, легше сказати, чого вже не існує.

Не існує русла каналу, не існує водосховища, яке починало це русло і дозволяло якось управляти потоком води. Знищенні усі системи підйому, знищене електроживлення, усе знищено.

А вони несуть усю цю ахінєю про те, що передають якісь водовози з Москви.

– А що з водогоном із Дону, який будувала РФ?

– Пробний запуск був в червні-липні 2023 року.

Це тимчасове рішення, сконструйоване воєнними будівельниками Росії, дозволило всього лише створити графіки сучасні. Графіки «через три дні на четвертий» існували ж у 2022 році, таке вже було, нічого нового зараз не відбувається – але їх змогли зробити «через два дні на третій». За рахунок цих гофрованих пластикових труб.

– Канал не працює чи його не вистачило просто, щоб заживити?

– Його не вистачило, щоб заживити.

Він за місяць давав стару денну норму каналу «Сіверський Донець-Донбас». Це просто смішний об'єм, крапля в морі.

Будь-яке порівняння можна додавати, але ці невеликі труби могли тільки стабілізували графіки для одного великого міста – для Донецька.

Тобто весь час нас відволікали від простого факту: що цей величезний індустріальний регіон без каналу Сіверський Донець-Донбас існувати не може.

Військові адміністратори РФ запланували знищення всього і вся перед собою. Опираючись на те, що війна триватиме не більше місяця, і потім все це можна буде скинути цивільній адміністрації, якою б вона не була: окупаційною чи приведеною Януковичем.

А потім вже цивільна окупаційна адміністрація влаштовувала ігри довкола того, щоб відтягнути якось розв'язку в очікуванні того, що російська армія таки переможе, Україну таки захоплять, і ці проблеми знову перейдуть цивільним органами.

– Чому Росія не може збудувати канал для Донецька?

– Сіверський Донець-Донбас – це велетенська циклопічна споруда.

Типовий довгобуд радянського часу. Будували його 3-4 роки.

Уся країна будувала величезними вкладаннями людськими, бетоном, усім на світі. Не кажучи вже про те, що просто переінакшували ландшафт, як це у нас звикли у радянські часи робити – робили велетенські водосховища тощо.

Ми виросли поряд з ними, ми звикли на їхніх берегах ловити рибу, збирати гриби, ми іншого ланлшафту і не знали. Зараз він зруйнований.

Пересохлі річки Донбасу:

І уявити собі, що хтось зараз може побудувати таку ж циклопічну споруду, як Канал Сіверський Донець-Донбас, неможливо.

Та і вести цю споруду немає до чого. Росія зруйнувала усе.

Тобто, немає Авдіївського коксохімічного комбінату найбільшого в Європі. Немає Маріупольських металургійних комбінатів. Немає Мар'їнки, немає Попасної, немає десятків міст. Зруйнований Торецьк, усі його робочі шахти. Вщент зруйновані міста на Луганщині, з усіма тоді ще живими шахтами «Лисичанськвугілля» та «Первомайськ вугілля».

Лишився комбінат в Алчевську, лишився комбінат в Єнакієвому і щось там теплиться у Донецьку. Все.

Спекотне літо, загинув цей водовід з Дону, викачали вже давно всю воду з резервних водосховищ у Макіївці.

Качати воду із шахт? Стояло ще раніше питання, що її необхідно закачати у систему опалення. Тому що не було води навіть для системи опалення. Але вода із шахт хімічно активна, забруднена сірчастим залізом.

Ми якось рахували тільки одну шахту Золоте, звідки вода йшла безконтрольно у Сіверський Донець, а потім одразу в Росію – за рік одна така шахта дає 9 тисяч тонн сірки.

– Це там, де помаранчева вода витікає?

– Так. Це та помаранчева вода.

– Донбас Реалії там бували. Сидів рибалка, ловив рибу! Бачили корів, які пили ту воду.

Ось ця річка. 2021 рік

– Так, а тепер якщо цю воду заганяти в труби, то вона за рік їх роз'їдає просто.

Ще декілька років тому вони з гордістю показували одну чи дві споруди, які цю воду мали очищати перед тим, як загнати її в опалювальні труби. Але далі встановлення однієї такої споруди ніхто не пішов.

А зараз цю воду збираються подавати просто в крани. Нібито такої води вистачить для того, аби змивати в унітаз.

Зараз на першу лінію для РФ виходить Луганськ, а не Донецьк. Там є вода.

Більше того, я як лікар у минулому, до того, як пішов у журналістику, я працював в обласній Донецькій клінічні лікарні.

Професура, яка викладає у медуніверситеті, на повному серйозі обговорює, що Донецький медуніверситет, який за радянських часів входив у п'ятірку кращих у Союзі, скоро перетвориться на філіал Ростовського. А Луганський університет залишиться на місці, бо він нібито має зв'язок з Москвою та влаштовує колаборацію з росіянами більш «продвинуто». Та і загалом, Донецьк – це вже «таке собі» місто.

У Петра Андрющенка(радник мера Маріуполя – ред.)є дуже цікаве спостереження. Він разом з колегами знайшов проєктний інститут, який готує проєкти з розвитку міст.

Вони знайшли проєкти для Луганська, Маріуполя, Мелітополя, Генічеська і двох портів: Бердянська та Скадовська.

Тобто, розумієте: Росія у майбутньому збирається розвивати виключно логістичний ланцюг міст, на які спирається фронт.

А Донецька агломерація – Ясинувата, Авдіївка, Макіївка, Донецьк – взагалі в планах не стоять.

– А що стоїть в планах?

– А в планах стоїть логістика. От в Луганську, з якого є пряма наступальна траса в Харків і дорога на Маріуполь. І далі ланцюг сухопутних коридорів в Крим. Це все, що їх цікавить.

Тому що першої півторамільйонної агломерації вже немає – немає Авдіївки. У цій агломерації вже толком немає шахт, згасає промисловість. І що робити з цими людьми, незрозуміло.

– Що тоді буде далі?

– Що ми чуємо: нам кажуть, що будуть ймовірно епідемії, і частину населення треба евакуювати.

І зараз цю ситуацію можуть розрубити тим, що це населення, яке потрібно годувати і щось з ним робити, звідти можна вивезти в гуманітарних цілях.

100-200 тисяч людей – куди? В Росію.

Я не виключаю, що ми можемо це побачити у найближчі місяці, десь до вересня.

– Навіщо? Щоб цивільні не висіли тягарем, поки військові працюють?

– Так. Там, в Росії, вони будуть працювати, а тут, на Донеччині, вони висять тягарем. Тут їх роботою забезпечувати тільки бюджет може.

– А донеччани розуміють взагалі, що відбувається? Чи вони реально масово думають, що це Україна «прикрутила кран» та знищує народ?

– У донецьких людей є чітке розуміння ситуації, але вони його запхнули дуже далеко.

Люди, які там залишились (а їх і не так багато, до речі – думаю, що якщо в Донецьку зараз нарахують 300 тисяч корінних мешканців – це буде велетенська цифра з майже мільйона довоєнного населення) – ці люди погодились жити в цих умовах.

Вони погодились водити своїх дітей до школи, де їх навчають за підручниками Мединського. Вони багато на що погодились. І вода – це не найбільша незручність для них, як мені здається. В порівнянні з освітою дітей та усім на світі.

– Питання з приводу російських чиновників. Один з найбільш статусних – це Денис Хуснуллін, він приїхав у Донецьк і там уже багато днів перебуває. Є відео, де він ходить Бульваром Пушкіна, веде бесіду з Пушиліним, який йому заглядає в очі і каже: «Ой, у нас тут знаєте, є одна проблемка… у нас з водою проблема. Чи будете Ви щось робити?» Ну і загалом пообіцяв цей федеральний чиновник Хуснуллін скоротити строки запускуводогону з Павлопільського водосховища.

– Це чергова брехня і просто беззмістовна та неадекватна оповідка для людей, які дуже далекі від Донецької області.

Павлопільське водосховище розташоване за Маріуполем. Воно не таке вже й велике.

Відзначалось воно тим, що там завжди наші розводили осетрів. Там було крутезне рибне господарство. І якщо від Павлопільського водосховища вони проведуть водовід – то це означатиме що це трохи подовжить агонію в Маріуполі, і лише.

Тобто, поки «задихається» Донецьк і староокуповані території, з нових окупованих територій – позбувся води Маріуполь.

Там Старокримське водосховище, яке використовували, обміліло вщент. Цей водовід на відсотків 40 заповнить нестачу, але ці 40 відсотків – потреби мікрорайону Східний у Маріуполі, а не того, що вони називають тими проклятими трьома літерами «ДНР».

Павлопіль розташований за 150-ти кілометрів від Донецька. І провести звідти воду можна тільки у систему маріупольську.

Пересихання водосховищ Донбасу після руйнування каналу Сіверський Донець-Донбас, аналіз супутникових знімків:

– Російська пропаганда ще й може спровокувати обурення донеччан на маріупольців. В одному з чатів прозвучала репліка: «Маріуполь випив нашу водичку!»

– Люди навіть не розуміють географію рідного краю. Що вони знаходяться нагорі, а все, що довкола них, – це нижче.

Торецьк нижче набагато, і Маріуполь нижче теж. І «випити їхню водичку» вкрай проблематично, по всьому бажанні.

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.