Літня кампанія 2025 року, за оцінками військових та аналітиків, передбачала, що армія РФ сфокусує свою увагу на двох містах – Покровську і Костянтинівці. До кінця літа лишилось три тижні, але жодне з цих міст агресор захопити не зміг. Ба більше, атакувати одразу на двох напрямках агресору виявилось не під силу, і армії РФ довелося обирати. За кількістю штурмів і просувань, схоже, противник зробив ставку на Покровськ.
На тлі відсутності помітних успіхів російське Міноборони 31 липня заявило про нібито повну окупацію Часового Яру – невеликого міста, що відкриває шлях до агломерації Костянтинівка – Слов’янськ – Дружківка – Краматорськ. Однак, як заявив в ефірі Радіо Донбас Реалії пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Іван Петричак, бої за місто тривають, а українські війська досі утримують кілька мікрорайонів.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розпитали у військового експерта, військовослужбовця 41-ї окремої механізованої бригади Кирила Сазонова:
- Як може завершиться останній місяць літньої кампанії Росії?
- Навіщо армії РФ потрібне було захоплення Часового Яру «на папері»?
- І до чого готуватися Україні восени?
– Кириле, найбільш тривожні просування агресора були на півночі від Покровська біля Родинського, через яке йде траса, що живить українське угруповання в Мирнограді та Покровську. У самому ж Родинському вже з'явилася «сіра зона». Ваші прогнози, якщо армія РФ його захопить і трасу переріже, чи не варто Силам оборони відходити з цієї кишені вже зараз?
– Я не можу сказати чітко, що треба робити ЗСУ, адже там стоїть кілька бригад, у них є командування, ОСУВ «Хортиця», є Генштаб. Я таку сміливість на себе не візьму.
Зараз дійсно Покровськ постає в центрі уваги – це їхня (Росії – ред.) ключова мета. Боротьба довго точилася поруч із двома важливими ділянками – це агломерація Покровськ – Мирноград і підготовка штурму ключової Донецької агломерації – це Костянтинівка – Дружківка – Краматорськ – Слов'янськ.
Я завжди відстоював позицію і досі вважаю, що агломерація Краматорськ – Слов'янськ, яка починається з Костянтинівки – Дружківки, значно важливіша для противника. Це фактично центр Донбасу (адміністративний, фізичний і логістичний), тому логічно, що вони збиралися штурмувати саме там.
Але зараз вони все-таки вирішили спершу покінчити з Покровськом, тому що, як засвідчили останні пів року, одночасно штурмувати Покровськ і Костянтинівку не виходить.
Зараз вони все-таки вирішили спершу покінчити з Покровськом
Місцеве російське командування погарячкувало з доповідями і заявило [лідеру РФ Володимиру] Путіну про те, що вони взяли Часів Яр – це на сьогодні взагалі не відповідає реальності. Є південні мікрорайони і ще два інших наших мікрорайони (які лишаються під контролем Сил оборони – ред.). Спроба обійти з півночі Часів Яр через канал [Сіверський Донець – Донбас] знову в тисячний раз нічим не закінчилася.
Згідно з мапою проєкту DeepState, станом на 5 серпня 2025 року Сили оборони контролюють південно-західні райони Часового Яру: Шевченко, Цех №2, Південний та Землянки. Північно-західний район Новопівнічний майже весь перебуває в «сірій зоні».
Часів Яр не взяли, але доповіли, що це так, мовляв, дорога на Костянтинівку відкрита, і нібито в Торецьку теж є успіхи. На що російське командування сказало: ну і чудово, народу у вас повно, тому 51-шу загальновійськову армію забираємо з Часового Яру і Торецька і перекидаємо на Покровськ – він зараз важливіший, його ніяк не можуть оточити.
Тому в Часовому Яру вони забуксували знову, бо у них забрали частину підрозділів. Про якийсь наступ на Костянтинівку можна забути. А от на Покровську – повна жесть, бо вони туди перекинули підкріплення.
Пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади Іван Петричак в ефірі Радіо Донбас Реалії не підтвердив, але і не спростував інформацію про переміщення підрозділів армії РФ з Часового Яру.
«Наша розвідка дещо говорить, що я б не хотів поки розповідати, – заявив Петричак. – Противник постійно зміщує дати, і для виконання того, що вже заявив, намагається посилювати штурми і проводити зміни своїх підрозділів, бо відчуває величезні втрати».
Я не вірю в штурм Покровська. Вони спробували просочуватися туди ДРГ (диверсійно-розвідувальними групами – ред.). В умовах постійних обстрілів невеликі ДРГ можуть просочитися і сфотографуватися з прапором де завгодно. Інша справа, що піти потім [російським військовим] звідти важко. Пілоти дронів уже тебе не випустять.
Вони просочувалися в Покровськ, і там, як правило, залишалися всі
Вони просочувалися в Покровськ, і там, як правило, залишалися всі. Штурмувати його в лоб вони не хочуть – є сумний досвід Торецька, Часового Яру, Бахмуту, коли проривалися в місто і застрягали в міських боях надовго з божевільними втратами.
Тому вони намагаються обійти Покровськ з двох боків, перерізати логістику. Останні пів року вони не могли нічого досягти на півночі. Просувалися на півдні і південному заході від Покровська, поки не уперлися в Котлине (село на Покровському напрямку – ред.). Зараз ми бачимо, що все-таки просування і на півночі є.
Такий мішок – коли не обов'язково фізично перерізати логістику, достатньо її перекрити обстрілами за допомогою дронів і артилерії – для військ величезна проблема. Тому що потрібно завозити поповнення, вивозити поранених і просто бійців на відпочинок, повинна бути ротація. Це людський фактор – завозити продукти, воду, БК (боєкомплект – ред.), паливо, медицину.
У Покровську і не може бути величезного складу БК, якого вистачить на місяць. Ні у нас, ні у противника немає таких складів біля лінії фронту. Якщо його створити, то такий склад вирахують за два дні, а за наступні два дні перетворять на велику яму від вибуху. Без БК автомат перетворюється на залізну палицю, гармата не стріляє, танк не їде – без логістики сучасна війна неможлива. Тому боротьба за нормальне постачання Покровська агломерації Покровськ – Мирноград – це зараз ключове питання.
– Навіщо ця вигадка щодо Часового Яру? Як ви думаєте, російські генерали рапортували нагору про захоплення міста з розрахунком на те, що найближчим часом вони дотиснуть позиції Сил оборони? Чи це скоординована акція Російської Федерації для того, щоб показати росіянам, ніби все йде за планом?
– Це завжди було. Це така фішка російської командної системи. Я чому цікавлюся Часовим Яром, тому що до приходу туди 24-ї ОМБр, наша 41-ша з березня до серпня минулого року захищала його, а потім ми пішли на Курщину.
Часів Яр – це все-таки місто, хоч і невелике. Хто не знає Донбас, я поясню – в Часовому Яру в найкращі часи офіційно проживало 12 тисяч, а реально – 10. За донецькими мірками – це взагалі ні про що. Це крихітне місто, і вони його не можуть взяти вже півтора-два роки. Воно на височині і повз нього можна пройти, але ти будеш йти, як у тирі.
А чому такі доповіді? Та тому що це командна система. Над кожним комбатом є комбриг, а у них – комдив (командир дивізії – ред.). Потім йде загальне оперативне командування, командири армій і вище командування в Кремлі.
У якийсь момент хтось ставить питання: «Якого біса? Що відбувається? Чому ви досі не взяли місто, в якому 10 тисяч населення? Чи ви не вмієте воювати? Зірвати з вас погони?».
Це передають нижче командиру з сильнішою експресією і більшими погрозами. Потім це доходить до командира батальйону або роти. Він прямо каже: «Або ви візьмете місто завтра, або ви здохнете, або я вас сам застрелю». Так починається божевільний нескінченний штурм.
Потім звітують, що все гаразд, майже взяли або завтра візьмемо місто. На війні брехня між своїми вбиває гірше за будь-який дрон.
– А що відбувається? Чому агресор не може взяти Часів Яр? Які є ще фактори, окрім героїзму українських захисників? Зручна територія, висоти для оборони?
– Так. Часів Яр дійсно зручно розташований, він на висоті. Від Бахмуту, як вони рухаються до нього, йти важко. Григорівку (село на півночі від Часового Яру – ред.) ми теж свого часу тримали, і звідти самі наступали на Бахмут, коли була спроба звільнення міста. Там незручно наступати. Причому в самому місті (Часовому Яру – ред.) найнезручніше наступати на ті райони, в яких зараз перебуваємо ми. Тому їм і далі буде важко.
– Війна має певну драматургію. Як ви думаєте, коли російський натиск ослабне чи вичерпається? Втрати досить значні. Уже жінок-штурмовичок фіксують у Часовому Яру. Третя штурмова теж показувала, що жінок залучають для штурмів. Напевно, це не від хорошого життя – збирають усіх, кого можна, для того, щоб просочитися через українські оборонні позиції. Цей натиск, який ми спостерігаємо – близько 200 штурмів на добу – він буде весь серпень?
– Жінок для штурмів залучають через ідіотизм. Вони досі психологічно не сприймаються як ворожі солдати. Їх можна було б дуже ефективно використовувати для якогось просочування або спробувати видати за місцевих. Вони в диверсійних заходах біля лінії фронту були б набагато ефективнішими. Якщо їх використовують як штурмовиків, значить, резервів не вистачає.
Серпень я називаю пекельним, тому що він буде дуже жорстким. Ми бачимо це на всіх напрямках. До кінця осені бої будуть дуже важкими. Це кінець найспекотнішої війни. Далі будуть або реальні переговори про мир, або війна стане менш активною.
Дивлячись в цілому на карту України, за два роки вони взяли 1% території
Але зараз, до кінця осені, Путін спробує відгризти максимум, взагалі не переймаючись ціною. Він може спалити всю армію і техніку, витратити все, щоб потім у листопаді сказати: давайте домовлятися, я згоден на припинення вогню. І ми, звісно, погодимося, тому що Захід відразу скаже – вперед, всі за стіл переговорів.
Путін визначає цю дату, і до неї може спалити скільки завгодно своєї армії, не думаючи про резерви і про те, що буде взимку. Він може собі це дозволити. Дуже важко зараз є і дуже важко буде ще кілька місяців.
– Ви говорите Захід, маючи на увазі, напевно, Вашингтон. А що для нинішньої американської адміністрації – взяття Костянтинівки, Покровська чи того ж Часового Яру – це особливий аргумент для тиску на українську сторону?
– Аргументом буде будь-яке загальне просування [армії РФ] на фронті. Насправді особливого просування ніде немає. Ми бачимо новини, переживаємо за кожен кілометр, тому щодня нам здається, що ось вони то тут, то там просунулися.
Але дивлячись в цілому на мапу України, за два роки вони взяли 1% території. Тобто глобально – це ні про що. Але політики рідко вдаються в такі вже деталі, вони дивляться на загальні результати.
Путін хоче сісти за стіл переговорів, щоб і Київ, і Вашингтон, і Європа відчували, що він – переможець, який наступає, і може захопити все, що хоче. Або ще, як деякі наші і європейські переможені, на кшталт [прем'єр-міністра Угорщини Віктора] Орбана, кажуть, домовляйтеся, віддайте йому те, що він просить, інакше він все захопить. Ось таку ілюзію вони хочуть створити.
Він не захопить все, що хоче. Не йдеться ні про обласні центри – це нереально, – ні про всю Донецьку область як програму мінімум так званої «СВО» (так російська влада називає війну Росії проти України – ред.). Для них це нереальна, нерозв'язна задача протягом декількох років.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505.
Форум