Із наближенням 8 серпня – дня, коли спливає дедлайн, який Дональд Трамп встановив для Росії, щоб укласти угоду про мир – американський президент посилює тиск на Індію, яка купує російську нафту і не дає знекровити російську воєнну машину. Якщо Володимир Путін не піде на припинення вогню – а це частково можливо, як пише Bloomberg – американський президент вже 9 серпня може виконати обіцянку та запровадити 100-відсоткові мита як проти Росії, так і проти її найбільших енергетичних партнерів. Передовсім, Індії і Китаю, адже саме на них припадає приблизно 70% експорту російських енергоносіїв.
Про те, чи готовий Трамп ввести тарифи проти Китаю, і чи примусить такий крок Пекін відмовитися від російської нафти, Радіо Свобода писало тут. Якщо коротко, то зробити це буде вкрай складно.
А як щодо Індії? 6 серпня Дональд Трамп підписав указ про запровадження додаткового мита у розмірі 25% для Індії, яка «прямо чи опосередковано імпортує нафту з Росії».
Цей крок послідував після інтерв’ю Трампа для CNBC, в якому він сказав, що готовий «істотно» підвищити тарифи для Індії навіть до 8 серпня. Заява Трампа прозвучала як намагання підвищити ставки у публічному протистоянні між ним і владою Індії, яке триває вже кілька днів.
Раніше очільник Білого дому вже анонсував «суттєве підвищення» мит для Індії, оскільки вона, за його словами, «не лише купує величезну кількість російської нафти, а й продає значну частину придбаної нафти на відкритому ринку з великим прибутком».
Їм байдуже, скільки людей в Україні гине від рук російської військової машини. Через це я буду суттєво підвищувати тарифи, які Індія сплачує США
«Їм байдуже, скільки людей в Україні гине від рук російської військової машини. Через це я буду суттєво підвищувати тарифи, які Індія сплачує США», – написав він у соцмережі Truth Social.
Тоді у Нью-Делі фактично звинуватили Вашингтон у подвійних стандартах, адже самі США продовжують торгівлю із Москвою і пообіцяли «вжити усіх необхідних заходів, щоб захистити національні інтереси та економічну безпеку».
Водночас одразу декілька західних видань вийшли із публікаціями про те, що Індія не припинятиме імпорт російської нафти навіть попри загрозу нових мит від Америки, посилаючись на джерела, близькі до індійського уряду.
Тож хто ж у цьому двобої «кліпне першим»?
Подвійні стандарти?
Реагуючи на пост Трампа у соцмережі, МЗС Індії назвало критику з боку Вашингтона і Брюсселя «невиправданою» і «необґрунтованою».
«Індія стала мішенню для Сполучених Штатів та Євросоюзу за імпорт нафти з Росії після початку конфлікту в Україні. Фактично, Індія почала імпортувати з Росії, оскільки традиційні поставки були перенаправлені до Європи після спалаху конфлікту. Сполучені Штати на той час активно заохочували такий імпорт Індією для зміцнення стабільності на світових енергетичних ринках», – йдеться у заяві речника МЗС Індії.
У коментарі Радіо Свобода старший науковий співробітник Центру глобальної енергетичної політики у Колумбійському університеті (США) Шаяк Сенґупта каже, що заява МЗС Індії в принципі відповідає його розумінню політики США за каденції Джо Байдена – Америка справді була зацікавлена у тому, щоб після введення санкцій проти Росії у 2022 році з боку Заходу, її нафту продовжували купувати на інших ринках.
«Оскільки Індія є одним з найбільших споживачів нафти у світі і імпортує значну її частину, світові ціни на нафту зросли б у короткостроковій перспективі, якби пропозиція нафти, доступної для всіх країн, зменшилася без російської нафти», – пояснює Сенґупта.
В індійському МЗС також зазначили, що імпорт країни призначений для забезпечення передбачуваних та доступних цін на енергоносії для індійського споживача – це «необхідність, зумовлена ситуацією на світовому ринку».
Але, як стверджує Нью-Делі, ті самі країни, які критикують Індію, самі торгують з Росією:
«На відміну від нашого випадку, така торгівля навіть не є життєво важливою національною потребою»
Справді, Захід продовжує купувати російські енергоносії на суми, які співмірні із кількістю бюджетної допомоги, яку надає Україні.
До прикладу, у 2024 році країни Євросоюзу витратили сумарно 22 мільярди євро на закупівлю газу та нафти російського походження, тоді як спрямували 19 мільярдів євро на фінансову допомогу Україні.
У ЄС це пояснюють тим, що урядам бракує ресурсів, щоб слідкувати за контрактами на постачання енергоносіїв, які укладають приватні компанії. Часто – із застосуванням заплутаних схем непрямого постачання енергоносіїв, які формально не є російськими. Це і дозволяє обходити санкції того ж ЄС.
Минулого року представник чеського уряду з питань відновлення України Томаш Копечний в інтерв’ю Радіо Свобода пояснив, як це працює на прикладі Чехії.
«Коли справа доходить до імпорту, ми купуємо на європейському ринку. Ми не купуємо безпосередньо у, знаєте, «Роснафти» або якоїсь іншої російської компанії, і ніякі чеські компанії не купують це в них. Вони купують його на енергетичному ринку в Європі. Але це той факт, який дозволяє російським компаніям успішно продавати свою нафту і газ Чехії і при цьому не порушувати режим санкцій», – каже Копечний.
На думку економічного оглядача BBC Олексія Калмикова, Нью-Делі також може використати цей формальний аргумент, щоб пояснити, чому країна продовжує купувати російську нафту.
«Влада Індії деякий час зможе вдавати, що ніяк не здатна вплинути на ситуацію. Індія, як країна, нафту не купує. Сировину імпортують нафтові компанії, і лише одна з них — державна», – пише Калмиков.
Що стосується США, то вони теж імпортують російські носії: країна продовжує бути залежною від імпорту збагаченого урану з Росії для палива своїх ядерних реакторів.
І хоча минулого року 46-й президент США Джо Байден підписав закон про заборону імпорту російського урану, він дозволяє Міністерству енергетики США видавати дозволи на винятки до 2028 року. А в лютому Росатом оголосив, що відновив експорт до Сполучених Штатів.
Чи може Індія дозволити собі купляти «дешеву» російську нафту?
Якщо Трамп таки введе додаткове мито на індійські товари, то російська нафта, яку Нью-Делі закупає нижче ринкової вартості, може обійтися Нью-Делі надто дорого.
«Із економічної точки зору, Індія може собі дозволити [відмовитися від імпорту російської нафти] в поточний момент, оскільки в іншому випадку існує загроза американських тарифів, які спричинять більші витрати для індійської економіки, ніж через необхідність імпортувати дорожчу нафту не з Росії», – каже Шаяк Сенґупта.
Для Індії це особливо релевантно, зважаючи на те, що американський ринок – експортний напрямок номер один для індійських товарів. Втім, експерт також вважає, що фактичне підкорення тиску Трампа може мати негативні політичні наслідки для уряду Нарендри Моді.
Водночас за наявності політичної волі відмова від російської нафти все ж може призвести до негативних економічних наслідків для Нью-Делі у короткостроковій перспективі, каже Сенґупта.
«Індія є третім найбільшим імпортером нафти у світі, і збільшення вартості цього імпорту має значний вплив на макроекономіку Індії через знецінення індійської рупії, що призводить до подорожчання імпорту та зростання інфляції… Заміна дешевшої російської нафти дорожчими альтернативами потребуватиме певних витрат, але останнім часом знижки [на російські енергоносії] зменшилися», – каже експерт у коментарі Радіо Свобода.
Він також зазначив, що Індія диверсифікувала свій імпорт нафти з низки країн Близького Сходу і США, але відмова від третини імпорту нафти, який вона закуповує у Росії зараз, займе певний час.
За інформацією Bloomberg, уряд Індії на тлі погроз Трампа не віддавав розпоряджень нафтовим імпортерам припинити контракти із Росією.
Отже, до дедлайну американського президента 8 серпня на виконання його вимоги до Нью-Делі зупинити імпорт російської нафти розраховувати не варто.
Індія потрапила у залежність від дешевої російської нафти нещодавно – у 2022 році. До початку повномасштабної війни Росії проти України Індія імпортувала з Росії лише 0,2% нафти з Росії. Та й відмовлятися від «токсичної» нафти Нью-Делі вже доводилося: Індія раніше вже скорочувала імпорт іранської нафти під загрозою санкцій з боку першої адміністрації Трампа.
Втім, цього разу політичні ризики для уряду Індії можуть бути вищими, каже Шаяк Сенґупта:
...будь-яка угода, що передбачає такі поступки, може викликати невдоволення індійським урядом
«Риторично і політично Індія перебуває між молотом і ковадлом…
Навіть якщо вимоги Трампа щодо відмови від імпорту російської нафти будуть виконані, Сполучені Штати зараз домагаються подальших поступок і доступу до ринку для експорту сільськогосподарської продукції в Індію, що є червоною лінією для країни в будь-якій торгівельній угоді. І тут будь-яка угода, що передбачає такі поступки, може викликати внутрішньополітичне невдоволення індійським урядом».
Геополітичний вибір Нью-Делі
Питання дешевої російської нафти для Індії не лише економічне, але і геополітичне. Враховуючи те, що Пекін має куди більше економічних важелів впливу на Вашингтон, ніж Нью-Делі, виконання вимоги Трампа може послабити Індію, що своєю чергою посилить Китай.
«Є серйозний ризик щодо того, що у Нью-Делі вирішать, що розрив стосунків із Російською Федерацією перетворить Москву на сторону абсолютно залежну від Китайської Народної Республіки. Для Індії такий союз між Росією і Китаєм є досить серйозним геополітичним ризиком, на який у Нью-Делі можуть також не погодитись піти», – зазначає політичний оглядач Віталій Портников.
Індія є найчисельнішою демократичною країною у світі, але при цьому геополітично вона балансує між Заходом і автократіями, виходячи із власних інтересів.
«Індія намагається всидіти на двох стільцях і вдало балансує між США та Росією.
З одного боку, Індія – головний постачальник айфонів і програмістів до Америки. З іншого боку, вона увійшла до антизахідного блоку БРІКС, із захватом купує в Росії дешеву нафту і часто віддає перевагу російській зброї, а не американській», – пише Олексій Калмиков, пояснюючи, який вигляд має таке балансування.
У випадку із імпортом російської нафти і загрозою американських тарифів Нью-Делі намагатиметься зберегти притаманний собі баланс.
Форум