Українські підрозділи продовжують утримувати позиції на території Глушківського району Курської області РФ. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, Сили оборони сковують сили противника та порушують роботу його логістики. Таку заяву він зробив 6 серпня, у день річниці початку Курської операції.
«Ми деморалізували особовий склад противника і змусили його перекидати резерви в Курську область, що зменшило тиск на інших ділянках фронту», – зазначив Сирський.
За даними Генерального штабу ЗСУ, за рік українські війська в зоні відповідальності оперативного угрупування «Курськ» завдали значних втрат армії РФ – понад 77 тисяч убитими та пораненими, включаючи близько 4 тисяч громадян КНДР.
Сирський зазначив, що Росія змогла повернути втрачені позиції лише після перекидання північнокорейських військ та масового застосування керованих авіабомб на цьому напрямі.
З огляду на карти DeepState, станом на 5 серпня 2025 року, під контролем ЗСУ на території РФ, окрім позицій Глушківського району, залишаються позиції Суджанського району поблизу Гуєва.
Як змінила фронт Курська операція? Навіщо ЗСУ досі утримують позиції у Курській області? І чи здатні Сили оборони України повторити подібну операцію?
Про це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) аналізували разом із:
- військовослужбовцем, учасником Курської операції Кирилом Лазаревичем,
- військовим аналітиком, ветераном російсько-української війни Олексієм Гетьманом,
- військовою кореспонденткою Ганною Калюжною
- журналістом Донбас Реалії Єгором Логіновим.
– Кирило, ви брали участь в Курській операції. Які особливості у тактиці чи умовах ведення бою запам'яталися саме з того боку кордону?
Кирило Лазаревич:
– Запам'яталися наші гострі, як бритва, атаки. Причому тактика була така, що розносили і (ворожі – ред.) БМП, і танками залітали. Як приклад, штурм колонії у Козачій Локні. Коли розбирали стіну, там сиділи російські війська: просто танк заїжджав у пряму на позиції, ламав своєю бронею цю стіну, і піхота заходила туди битися.
А тактика росіян - це, як завжди, «м'ясні штурми», вони відправляли людей на забій. Просто нереальне було число російських полонених.
– Чим відрізнялися бої на Курському напрямку, де ви брали участь, від інших ділянок фронту в Україні?
– Я брав участь у цій операції у складі однієї із бригад ДШВ. Для мене це було несподіванкою, як і для всієї нашої бригади. Складно було в тому плані, що це – ворожа територія. Не було суцільної лінії фронту, там були дірки до 6 км. Особисто я перебував на позиції, це околиця села, в радіусі 5 кілометрів від якої не було нікого. Тобто ходили як наші ДРГ наші, так і ворожі, в глибину до 10 кілометрів.
Другим таким серйозним фактором стали FPV-дрони на оптоволокні. Росіяни якраз почали їх масово використовувати саме на Курщині. Це стало для нас конкретним болем.
– Які враження залишили російські населені пункти та місцеві жителі – якщо ви з ними стикалися?
– Була одна жінка в містечку під Суджею містечко, яка хворіла на діабет, ми привозили їй інсулін. Навіть забирали його у бійців і привозили їй, ризикуючи життям – цілий евак їхав, щоб завезти інсулін. Після того, як ми вийшли з Локні, я побачив відео, де вона скаржиться, що ледь не померла, що їй не давали ліків і жодної допомоги не надавали.
А ще був дядько, який напівп'яним підішов до мене і каже: «Братику, скажи, будь ласка, коли вже буде перемир'я? Ми вже втомилися від цієї війни». Він два тижні бачив бойові дії на своїй території і каже «Братику, коли перемир'я? Ми вже втомилися».
Я подивився, кажу: «Нічого, що ми вже 10 років воюємо, продовжуємо воювати і не втомилися?»
– Єгоре, ти багато працюєш із різними підрозділами. Військовим не завжди можна відкрито висловлювати свої оцінки. Що приватно тобі кажуть учасники операції про неї?
Загинути на чужій землі – це для солдата дуже морально дуже тяжкоЄгор Логінов
Єгор Логінов:
– Тяжко було насамперед, бо це – чужа земля. Є тактичний рівень, стратегічний рівень операції, яка планується, тобто військове керівництво, генералітет розуміють, для чого це робиться. Але простому солдату в окопі, наприклад, важко зрозуміти, що він робить на чужій землі, як мені розповідали бійці.
Військові про це абсолютно нормально говорять, тобто немає ніякого чорного гумору: одна річ, коли твоє тіло можуть забрати, а інша – коли його, в принципі, не зможуть забрати.
І взагалі загинути на чужій землі – для солдата дуже морально дуже тяжко. На моральному настрої військових, принаймні тих, з ким я спілкувався, це дуже відбивалося.
– Наскільки успішною була Курська операція і що вона дала ЗСУ?
Курська операція дала змогу перемолоти угрупування ворога, яке готувалося для наступу на Сумщині і Донеччині
Ганна Калюжна:
– Курська операція в будь-якому випадку дала змогу перемолоти величезне угрупування ворога, яке, як стверджують наші головнокомандувач і верховний головнокомандувач, готувалося для того наступу на Сумщині і Донеччині, де росіяни і наступають зараз.
Є різні оцінки, скільки вдалося вивести з ладу російських військових – від 35 до 50 тисяч. Якби вони брали участь у наступі на ділянках, де ворог зараз активно наступає, їм , вочевидь, вдалося б захопити більше нашої землі, зруйнувати більше наших міст, сіл, інфраструктури. А так вони були змушені руйнувати власну інфраструктуру.
Буквально два тижні тому я працювала на Сумщині із 80 окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою, які були в фарватері Курського наступу. Вони сказали, що ворог вирішив, що він не може у фронт нас проламати, що йому безуспішно не вдавалося понад 6 місяців, і знищував Суджу КАБами. Тобто, якби це не була Суджа, це було б чергове українське місто.
На жаль, і досі ми не навчились враховувати власні помилки. На Курщині відбулася класична історія, коли росіяни просто обрізали фланги за допомогою FPV і логістику. Як мені здається, ми досить пізно почали вживати якісь дії , аби менш проблематично завершити цю операцію. Вона могла б виглядати більш успішною, якби ми її раніше трішки завершили.
– Сирський каже, що Курська операція допомогла зменшити тиск на інших ділянках фронту. Про які напрямки йде мова?
Олексій Гетьман:
–Харківський і Сумський напрямки. Саме з Харківського були зняті (російські – ред.) війська в перші дні, коли почалась наша наступальна операція на Курщині.
Розвідка доповідала, що концентруються російські війська і незабаром вони почнуть штурмові діїГетьман
Про це казали відповідні військовослужбовці з тих підрозділів. Розвідка доповідала, що концентруються російські війська і незабаром вони почнуть штурмові дії. Минає доба, дві, три – штурмових дій немає.
Знову польова, військова, аеророзвідка повідомляла, що кількість російських військ суттєво зменшилася на тому напрямку. І вже вони не готувалися до наступальних дій, а намагалися якимось чином зупинити наші війська на Курщині. Так само було з угрупованням, яке планувало наступальні дії на Сумщині.
Головне – що переміщення військ вдалося зберегти в таємниці. Була увімкнута серйозна дезінформація, бо зараз приховати велике переміщення військ – майже неможливо.
Але була інформація, що це якісь інженерні війська, що ми намагаємося підготувати на Сумщині якісь укріплення. І це був ефект несподіванки, завдяки якому вдалося досягнути певних переваг.
Ця операція, як кажуть фахівці, генералітет країн НАТО, Сполучених Штатів, інших країн, увійде в історію. По ній будуть вчитися, як треба робити подібні операції, провідні армії світу.
Єгор Логінов:
– Наскільки я пам'ятаю, підрозділи армії РФ, які відтягнули на себе наші бригади, які вели військові дії на території Курської області, це були справді на той момент елітні підрозділи.
Оскільки операція була абсолютно несподіванкою для армії РФ, їх почали швидко перекидати з Донбасу, з Харківської області на Курщину, щоб зупинити марш наших малих груп з технікою, які дуже швидко просувалися вглиб території РФ. І тільки після того, як значне число і техніки, і людей їм вдалося там зібрати, вони змогли зупинити наші поступи.
Як мені казали військові офіцери, насамперед це зірвало плани щодо масованого наступу армії РФ або в Сумській, або в Харківській області. Про це неодноразово говорило і наше найвище військове керівництво. Справді, такі плани були, і в цьому випадку ЗСУ просто зіграли на випередження – і досить успішно.
– Сирський відзначив, що Росія змогла повернути свої втрачені позиції тільки після перекидання військ КНДР і масового застосування авіабомб. Чому противнику не вдалося власними силами вибити ЗСУ, а довелося залучати 12 тисяч солдат з північної Кореї?
Олексій Гетьман:
– Це не вплинуло суттєво на дії російських військ. Це відносно невелика кількість, порівняно з тими майже 90 тисячами (кількість військ РФ – ред.), що там знаходилися, перекидалися з інших ділянок фронту, знімалися навіть з їхнього єдиного авіаносця.
Курська операція з самого початку носила ознаки рейду. Ніхто не планував просуватися до МосквиОлексій Гетьман
Курська операція із самого початку носила з військової точки зору ознаки рейду. Про це казав командуючий Сирський. Рейд означає захід і вихід.
Ніхто не планував просуватися до Москви, тримати цю територію безкінечно довго, проводити там якісь референдуми і приєднувати цю область до на нашої країни.
Є два види головних види оборони – позиційна і маневрена. Позиційна оборона – це тримати рубежі і першу, другу, третю лінії. Маневрена – уникати лобових зіткнень з ворогом, маневруючи і примушуючи його тримати велику кількість власних військ малою кількістю власних військ.
Зараз продовжують лунати коментарі, чи не варто було наші війська використовувати на іншому напрямку? Ці коментарі ідуть від людей, які дуже далекі від розуміння, що таке військова справа. Припустимо, наших було 10 тисяч, росіян – 90 тисяч.
І ми 10 тисячами примушували ворога тримати там (на Курщині – ред.) 90 тисяч і не застосовувати ці війська на іншій ділянці фронту.
Якщо б ми відвели ці, умовно, 10 тисяч військ і поставили б їх в позиційну оборону, як зараз відбувається, приміром, на Покровському напрямку, то 10 тисяч ЗСУ не змогли б втримати 90 тисяч росіян.
Це дуже проста арифметика. Це прописано в будь-якому підручнику з військової справи. А якщо б ми не зайшли на Курщину, то ті війська, які були зосереджені на російській території, теж воювали б. Тільки війна була б на нашій території.
Ганна Калюжна:
– Я бачила сама один із дуже масованих штурмів росіян, де вони спалили, наскільки я пам’ятаю, близько 30 одиниць техніки за одну добу.
Вони наступали на 225 окремий батальйон , на 47-му і 95-ту бригади. Вони на підривалися на власних мінах, їх знищували наші FPV, артилерія. Оскільки вони їхали на штурм, всередині була купа росіян-піхотинців.
Вони також були або знешкоджені, або виведені з ладу – дуже мало з них доїхали до позиції, висадились і вступили в прямий контакт з піхотою.
Останні приблизно 5-6 місяців Курської операції ми не дотримувалися правила маневруванняКалюжна
Але так було до січня. А уже з нового року, по-перше, оскільки корейці були доволі молоді, і це у них дійсно ідеологічна складова набагато сильніша, це дійсно дало ефект.
На жаль, останні приблизно 5-6 місяців Курської операції ми не дотримувалися правила маневрування. Про це говорили всі командири тактичної ланки, що навпаки ми тримаємо населені пункти і не маневруємо, через що несемо втрати. Більшість критики, яка лунала, починаючи з січня, була конструктивною, на жаль.
Я вважаю, там були об'єктивні чинники – те, що відбувалося в США і тиск США на нас. А якби ми видозмінили операцію більше до маневреної, то були б у набагато вигіднішому становищі, ніж зараз.
– Зараз, коли лінія фронту повернулася на лінію держкордону - Курська операція продовжує виглядати для західних партнерів України успіхом, чи виглядає вже як поразка?
Єгор Логінов:
–Я вважаю, що вони, в принципі, були шоковані, тому що навіть у найстрашніших снах не могли подумати, що в цю війну можна грати з двох сторін і що можна вести військові дії, зокрема, на території РФ.
Це однозначно був дуже сильний психологічній хід, який ще раз продемонстрував силу української арміїЛогінов
Це однозначно був дуже сильний психологічній хід, який ще раз продемонстрував силу української армії, її можливості і винахідливість.
Ще рано для того, щоб оцінювати, наскільки Курська операція була успішною чи неуспішною.
Втім один із найсильніших підрозділів армії РФ, які на той момент воювали в Курській області, і ми вийшли фактично на державний кордон Сумської області, всі вони були перекинуті на Покровський напрямок, – у тому числі елітний підрозділ БПЛА армії РФ «Рубікон», який зараз створює величезну кількість проблем нашої армії на Покровському напрямку.
– Чи варто Силам оборони повторювати подобні операції? У ЗСУ є на це сили?
Олексій Гетьман:
–Сили, звичайно, є. Я впевнений: те, що ми зможемо побачити найближчим часом або в не дуже далекій перспективі, буде несподіваним для нас з вами і, звісно, для ворога.
Росіяни багато разів казали, що ефект несподіванки більше не спрацює.
«Павутина» – «таке більше не повториться». Підрив Керченського мосту – «таке більше не повториться». Тобто ми пишемо історію військової науки: багато того, що ми робимо, відбувається вперше.
Ганна Калюжна:
– Для того, щоб у нас з'явились сили, треба просто трішечки підтягнути наші тили у відповідність до реалій на фронті. З одного боку, таким чином зробити певні внутрішні зміни, аби люди не боялись, як вогню, піхоти і штурмових підрозділів.
Посилена мобілізація, насичення фронту людьми і розвиток – це найкритичніша, на мою думку, зараз проблемаКалюжна
З іншого боку, туди треба залучати більше людей – таким чином буде відбуватися ротування, і будуть більшими «виживаємість», ефективність піхотинця. Ми зможемо наситити нашу лінію фронту, зробити частішими наші позиції, і росіяни не будуть заходити пішки нам в тили.
Тобто посилена мобілізація, насичення фронту людьми і розвиток – це найкритичніша, на мою думку, зараз проблема. Ми поки не вирішуємо ключових завдань, які дозволили б нам показати такі ж чудеса військового мистецтва, як на Курщині. Це по-перше.
По-друге, неочікуваний ефект – це дуже важливо.
А навесні ми чомусь вирішили, що дуже неочікувано буде штурмувати на Білгородщині і потім на Тьоткіно, де росіяни, власне, очікують на те, що певні удари можуть бути. Тим більше, що президент заявляє, ми маємо воювати на території ворога. Ефекту річної давнини ми не досягнули. І це, як на мене, прогнозово.
До речі, одного з командирів тактичної ланки, десантників, який показував дуже хороші результати під час всієї повномасштабної війни і в наступі, і в обороні, нещодавно зняли з посади.
Він певний час, звісно, був на Сумщині і Курщині. Я вважаю, якщо ми будемо до командирів тактичної ланки не дослухатися, а знімати їх з посади, то ми не досягнемо того ж ефекту, який був рік тому на Курщині.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум